У 1898 році на прохання земської управи Борзенського повіту Чернігівської губернії була організована школа садівництва, городництва і бджільництва ІІ розряду. Заклад був підпорядкований Головному управлінню землеробства, що знаходилося в Могилеві.
За розповідями старожилів на території нинішнього закладу освіти був занедбаний сад. За кошти земства та меценатів було придбано садибу та розпочато будівництво будинку для школи з трьома класами, залом, квартирою для завідуючого. Цей будок спалили німці 1941 року.
Створено навчальне господарство, закладено плодовий розсадник, обладнано тепличне господарство, збудовано приміщення для обслуговування навчального закладу, організовано пасіку.
Архівні дані засвідчують, що попит на спеціалістів був великим, як у державних закладах, так і в приватних господарствах, зокрема землевласника М.Кочубея, який був попечителем школи.
Першим керуючим школи був Саєнко Ферапонт Петрович, народний учитель, почесний громадянин народної освіти. Він викладав 2-3 предмети, відповідав за грошові та матеріальні цінності, листувався з Головним управлінням землеробства.
Школа заснована як трьохкласна, готували техніків-садівників і бджільників. До навчального закладу приймали юнаків 15-16 років з різних верств населення. Учні перебували на повному державному утриманні. Вивчали математику, арифметику, ботаніку, елементи геодезії, російську мову, фізику, хімію, землеробство, плодівництво, квітникарство, овочівництво, техпереробку плодів та овочів, столярне ремесло, лісівництво, про ворогів та друзів рослин, Закон Божий, латинську мову, креслення.Теоретичні та практичні заняття були чітко регламентовані згідно пір року.
Особливий наголос робився на здобуття учнями практичних навичок, але неабияка увага надавалася навчанню, обміну досвідом і культурному розвитку вихованців. У перші роки існування школи садівництва було створено музей, бібліотеку, куди надходили періодичні видання. Учні їздили на екскурсії в садові господарства Києва, Умані.
Популярністю користувалася і продукція школи садівництва. Посадковий матеріал купували місцеві жителі. У ході продажу саджанців учні надавали консультації покупцям, роздавали надруковані правила догляду за рослинами. А ще введено послугу – виклик спеціаліста для консультації за помірну плату.
У школи, окрім плодового, був парково-декоративний розплідник, а берегова ділянка засаджена 15 видами лози для плетіння. Учні самі виготовляли вулики, ремонтували меблі, плели кошики, займалися переробкою плодів та ягід. Виготовляли сухофрукти, виробляли чотири сорти вина, сушили моркву, петрушку, пастернак. Була теплиця, де вирощували різні сорти пальм, троянд, олеандр тощо.
У 1901 році відбувся перший випуск 12 учнів школи. Випускники працювали в господарстві землевласника М. Кочубея та Київському інституті садівництва.
Борзенська школа садівництва, городництва і бджільництва здобувала все більший авторитет, а її випускники цінувалися на всіх просторах неозорої країни. Результатом і оцінкою наполегливої праці колективу школи ставали золоті, бронзові медалі, які привозили учні з багатьох виставок.
У 1905 році за революційні настрої було заарештовано керівника школи Саєнка Ф.П., частину викладачів та учнів.
Наступні десятиліття примножували славу і добрі традиції школи садівництва, городництва і бджільництва.
1910 року школа реорганізована в училище. Навчальна програма була доповнена такими предметами як історія, географія, геометрія, алгебра.
1912 року на територій школи садівництва побудовано будинок для земської управи та засідань мирових суддів. Після встановлення радянської влади цей будинок став головним навчальним корпусом.
1913 року збудовано телефонну станцію, нині у цьому приміщенні розміщено Музей історії технікуму.
У період 1917-1921 років заклад працював як технікум садівництва і городництва. З 1923 року – профшкола садівництва, городництва та бджільництва; 1930 року – садово-городній технікум.
У роки Другої світової війни багато учнів та викладачів захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників. На території навчального закладу у вересні 1988 року було встановлено Пам’ятний знак у пам’ять полеглих викладачів та учнів на фронтах Другої світової війни.
1964 року Борзнянський сільськогосподарський технікум плодоовочівництва було реорганізовано у Великозагорівський радгосп-технікум. У 1980 році перейменовано в Борзнянський радгосп-технікум.
До 100-річчя навчальному закладу було присвоєно статус Борзнянського державного сільськогосподарського технікуму.
1 червня 2020 року заклад перейменовано у Борзнянський аграрний фаховий коледж.
Серед знаменитих осіб України є випускник технікуму 1959 року, Герой України, депутат Верховної Ради України декількох скликань І.С Плющ, який був двічі головою Верховної Ради .
Багато випускників присвятили себе науковій праці, очолюють підприємства в різних куточках України, працюють агрономами, фермерами, бджільниками, бухгалтерами підприємств, організацій, установ.
Тісний зв’язок з виробництвом, впровадження прогресивних форм і методів навчання, удосконалення педагогічної майстерності і нині дає можливість готувати висококваліфікованих фахівців сільського господарства.
