У всіх галузях виробництва, науки є свої творчі видаті люди, які внесли свій вклад у розвиток технологи, виробництва, науки.
У нас такою людиною був практик, винахідник, учитель П.І. Прокопович, який у 1814 році своїм відкриттям розбірного вулика дав поштовх для розвитку бджльництва в Україні та в усьому світі . Це наш земляк, яким ми пишаемось, пам’ятаємо і будемо пам’ятати.
Він серед тих людей, які заклали початок нового, прогресивного, що дало поштовх для розвитку всього бджільництва . Так, на сьогодняшній день ряд пасічників — вчених-практиків — вдосконалили його винахід. З’явилося багато нового інвентарю, технологій з виробництва продукта бджільництва, але фундамент заклав саме П.І. Прокопович.
Петро Іванович Прокопович народився 1775 року в селі Миткевичі на Чернігівщині. Навчався у Києво-Могилянській академії, а згодом усе своє життя присвятив улюбленій справі — бджільництву. Його шлях до винахідництва був не випадковим. Саме глибоке знания природи, спостереження за життям бджіл, вміння мислити аналітично і практично допомогли йому зробити прорив у пасічній справі.
Він першим у світі розробив розбірний рамковий вулик, що став справжньою революцією в бджільництві Цей винахі дозволив пасічникам без шкоди для бджіл оглядати гніздо, вилучати мед, проводили лікування, відбір маток тощо. Вулик Прокоповича був зручним, економічно вигідним і надзвичайно гуманним по відношению до бджолиної родини.
Але його діяльність не обмежувалась лише технічними розробками. У 1828 році Прокопович створив першу у світі школу бджільництва. Це був справжній центр науки і педагогіки, куди приїжджали навчатися юнаки з різних губерній. Понад 50 років ця школа готувала фахівців, які несли знання далі. Сам Прокопович був надзвичайно вимогливим учителем, але водночас — уважним наставником, який виховував у своїх учнях любов до праці, природи та рідної земли
Особливо варто згадати моральні принципи Прокоповича. Він виступав за гуманне ставлення до бджоли, закликав «не нищити їх даремно», був переконаний, що бджола — це приклад організованості працьовитості й самопожертви. Його ставлення до праці, природи, учнів формувало не лише пасічників, а й гармонійних, високоморальних людей.
Сьогодні, через 250 років, ім’я Петра Івановича Прокоповича продовжує жити. Його справу продовжують не лише окремі пасічники, а й цілі навчальні заклади, наукові установи, асоціації бджоляряв. У багатьох селах Чернігівщини, на його малій батьківщині, й досі ведуть бджільництво за принципами великого вчителя. А його духовні нащадки — це сучасні українські бджолярі, які зберігають і поширюють цю унікальну галузь.
Гідним продовжувачем традицій Прокоповича є Борзнянський аграрний фаховий коледж. Наш навчальний заклад розташований на землях, що були свідками становления і діяльності великого винахідника. Ми з гордгстю вивчаємо спадщину Петра Івановича, передаємо ці знання студентам, формуючи нове покоління фахівців, які не тільки знають історію, а й активно застосовують її на практиці.
У коледжі проводяться тематачні заняття, практичі роботи на навчальних пасіках, де студенти вивчають сучасні методи догляду за бджолами, знайомляться з інвентарем, технологіями отримання меду, воску, прополісу, маточного молочка. Під час навчання багато уваги приділяється історії бджільництва та постаті Прокоповича. Зокрема, викладачі влаштовують зустрічі з досвідченими пасічниками, екскурсії, конференції та науково-практичні заходи.
Наші студенти беруть участь у виставках, ярмарках, конкурсах, демонструючи не тільки здобуті знання, а й повагу до украшської історії, культури та праці. Ми переконані: знати свою історію — це означає мати майбутнє. I в нашому майбутньому завжди буде місце для пам’яті про Петра Івановича Прокоповича — вчителя, винахідника, морального авторитета, людину, яка зробила Україну знаною у світі завдяки бджолі.
Тож нехай ця ювілейна дата стане для нас не лише святом, а й нагадуванням про важливість спадщини, про відповідальність кожного з нас перед історією. Справу Прокоповича буде продовжено.
I ми — частина цієї великої традици.
